Синдром "оголеного дроту": чому українці стали агресивні та як захиститися від паніки

Коли пильність рятує життя. Прості правила поведінки в натовпі, які не мають нічого спільного з панікою

Ми звикли, що небезпека має голос - звук сирени, який чітко каже нам, коли треба ховатися. Проте останнім часом українці стикаються з іншим видом загрози: спалахами агресії в чергах, конфліктами в соцмережах та, що найстрашніше, новинами про насильство у глибокому тилу. Здається, що рівень напруги в повітрі досяг критичної позначки, а звична логіка безпеки просто перестала працювати.

Чому наше суспільство настільки радикалізувалося, як внутрішнє виснаження поєднується із зовнішніми загрозами та як зберегти пильність, не занурюючись у параною, розповіла для РБК-Україна психолог, експертка платформи Betobee та психоедукатор Анастасія Бикова.

Більше цікавого: Стабільність - це міф: як вижити у світі, де неможливо нічого спрогнозувати наперед

Психологія виживання: чому ми стали агресивнішими?

Сьогодні кожен із нас став заручником обставин, які випробовують психіку на міцність 24/7. Про механізми накопичення стресу та нові виклики для суспільства детально розповідає психолог Анастасія Бикова.

"Все більше ми бачимо загострень і конфліктів, як в інтернеті, так і на вулицях. Якщо дивитися з психологічної сторони, то це частково про накопичення напруги. Тривалий стрес, в якому ми живемо вже роками, не зникає безслідно. Він впливає на нервову систему, на здатність регулювати емоції, на імпульсивність, на витривалість психіки. І в якийсь момент це може проявлятися не тільки як втома чи тривога, а і як зриви, агресія, зниження контролю", - пояснює психолог.

Інша справа, що зараз все частіше з’являються новини про стрілянину, теракти, спалахи насильства.

Частина цих випадків пов’язана з дестабілізованим станом, впливом речовий, та є інша частина - навмисні дії, пов’язані із завербованими людьми або тими, хто діє в інтересах ворога.

Тобто, мова зараз і про внутрішні процеси в суспільстві, і про зовнішній вплив, які накладаються один на одного.

"Тож якщо раніше небезпека більше асоціювалася з війною і мала один вигляд, то зараз з’являється ще одна, про яку не попереджає повітряна тривога. Стає ще складніше знайти опору, бо зникає відчуття, що є хоч якась зрозуміла логіка де безпечніше, а де ні. З’являється більше підозри, більше напруги, складніше розслабитися навіть у звичних місцях", - додає експертка.

Як зберегти самоконтроль та безпеку: дві стратегії виживання

Коли світ стає непередбачуваним, важливо повернути собі контроль хоча б над власними реакціями. Психолог виділяє два ключові напрямки, які допоможуть втриматися "на плаву" та вчасно помітити загрозу.

Варто звернути увагу на два напрямки:

• Помічати стан близьких, не ігнорувати власні "дзвіночки" виснаження. Всім нам визнавати, що суспільство зараз в стані "оголеного дроту" і що треба зміщувати фокус на дбайливе ставлення до психічного стану, свого та тих, хто навколо.
• Ми маємо вчитися бути пильними, але не через параною. Звертати увагу на оточення, особливо в публічних місцях, не ігнорувати речі, які виглядають підозріло. Це не про постійний страх, а про базову уважність до середовища: Де я зараз? Що відбувається прямо тут? Чи є небезпека в цей момент?

У таких умовах дуже зрозуміло виникає бажання "якось повністю себе убезпечити". Але повної безпеки наразі не існує, і це та частина реальності, з якою психіці найскладніше погодитися.

"Тому тут більше про те, щоб робити що в межах контролю, і не вимагати від себе неможливого - передбачити та уникнути всього. Та паралельно залишати місце для життя, яке не зводиться тільки до очікування загрози. Бо якщо психіка постійно знаходиться в режимі "небезпека", вона швидше виснажується і гірше реагує навіть там, де справді потрібно", - резюмує Анастасія Бикова.

Ще більше цікавого:

Ви не просто втомилися: тривожні сигнали, що ваша психіка вже на межі

Втома, вигорання чи депресія: як зрозуміти, чому ви хочете замкнутися у чотирьох стінах і мовчати