Збитки металургії України: $200 млн на місяць через порти й квоти ЄС

Куди дивиться металургійна промисловість України в 2026 році

Українська металургія стикається з найсерйознішою кризою за останні роки. Суботня комбінація факторів — закриття стратегічних портів, нові торговельні обмеження Європейського Союзу та цілеспрямовані удари по найбільшим виробничим майданчикам — призвела до запалювального матеріалу економічної катастрофи. Галузь, яка донедавна була локомотивом українського експорту, втрачає понад $150–200 млн експортної виручки щомісяця. Ці цифри не є видуманими прогнозами — це реальні розрахунки аналітичних центрів, які відслідковують стан промисловості щодня.

Масштаби виробничих втрат через військові удари

Серпневі удари по металургійним комбінатам став переломним моментом. Запоріжсталь, яка генерувала понад 43% національного виробництва сталі у 2025 році, була вимушена зупинити роботу після атаки 11 серпня. Через кілька днів ракетні удари поцілили у АрселорМіттал Кривий Ріг, завдавши пошкоджень енергетичним системам, доменним печам та виробничим процесам.

Без морської логістики металургія України не може існувати на конкурентних умовах — через чорноморські порти проходило близько 50% експорту залізної руди, 95% чавуну та половина усієї сталевої продукції.

Однак удари вдарили не тільки по цих двох гігантах. Галузь зазнала масового уповільнення через системні проблеми:

• Південний гірничозбагачувальний комбінат призупинив видобуток через неможливість експортувати залізну руду морем
• Криворізькі ГЗК металургійної компанії скоротили patriot-spivpracya-ukrayina">виробництво приблизно на 30% порівняно з усередненими показниками 2025 року
• Загальне скорочення випуску сталі може досягти 30–40% від нормальних обсягів
• Видобуток залізної сировини може впасти на 40%

Чорноморські порти як критична артерія експорту

Закриття чорноморських портів розбило опору галузі. Ці портові терміналі служили не просто вивіз-центром, а критичною інфраструктурою для конкурентоспроможності. Структура експорту потребувала саме цих маршрутів:

1. Залізна руда — близько половини обсягу йшла через море
2. Чавун — майже 95% експорту залежали від морського транспорту
3. Сталева продукція — половина виробництва розраховувалася на морські маршрути

Альтернативні маршрути через залізницю й європейські порти мають кратно меншу пропускну спроможність. Для низькомаржинальних товарів на кшталт залізної руди додаткові транспортні витрати можуть зробити експорт економічно беззмістовним.

Залізничні тарифи як новий економічний тиск

Перенаправлення вантажів на залізниці обійшлося дорого. З серпня цього року Укрзалізниця підвищила вантажні тарифи на 30%. Розрахунки металургійних компаній показують, що після переходу на сухопутні маршрути частка залізничних видатків у собівартості металургійної продукції зросла у 2–3 рази.

Ця обставина створює порочний цикл: компанії вже працюють з обмеженими потужностями, а кожна тонна продукції тепер коштує значно дорожче через логістику.

Європейські квоти й механізм CBAM: нові бар'єри для українського металу

У той час, коли галузь борється з внутрішніми проблемами, зовнішні ринки звужуються. Європейський Союз запровадив нові квоти на імпорт сталі, які скоротили можливості експорту української продукції приблизно на 60% порівняно з фактичними обсягами минулого року.

Паралельно запроваджується механізм CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) — дію, яка передбачає платіж за вуглецевий слід. За оцінками, цей платіж може сягати €50–100 на тонну сталі. Для галузі, яка вже потерпає від збитків, ці додаткові платежі можуть стати смертельним ударом конкурентоспроможності.

Імпорт коксівного вугілля та його подорожчання

Проблема сягає й далі за межі експорту. Після втрати донецької вугільної бази близько 80% коксівного вугілля надходило морем. Переведення цих поставок через європейські порти й залізничні лінії може вдвічі збільшити логістичні витрати й підняти кінцеву вартість палива приблизно на 15%.

Галузь одночасно втрачає виробничі потужності — через удари, дешеву морську логістику — через блокування портів, та зовнішні ринки — через квоти й механізми.

Це означає подорожчання виробництва на декількох рівнях одночасно — ситуація, яка ледь не видається невирішуваною без екстреного втручання держави.

Фінансовий внесок металургії до бюджету України

Варто розуміти, якою мірою металургічна промисловість фінансує державу. За останні 5 років найбільші металургійні підприємства сплатили податків і зборів на суму понад 200 млрд гривень, що еквівалентно $6,2 млрд за тодішнім курсом.

За 2024 рік чотири найбільші металургійні компанії забезпечили 1,6% усіх бюджетних надходжень держави. Це означає, що подальше скорочення виробництва й експорту прямо вплине на можливість держави фінансувати критичні видатки.

Що потрібно галузі для порятунку

Фахівці й самі компанії сходяться на тому, які заходи могли б переломити ситуацію:

• Відновлення безпечної роботи чорноморських портів — це пріоритет номер один для повернення конкурентоспроможності
• Перегляд залізничних тарифів — повернення до більш розумних ставок або державна субсидизація для стратегічних вантажів
• Пом'якшення дії механізму CBAM для України як для країни в умовах збройного конфлікту
• Розширення квот ЄС на імпорт українського металу
• Компенсація альтернативної логістики — державна підтримка для покриття додаткових витрат
• Капітальна підтримка розвитку великих промислових майданчиків

Прогноз на найближче майбутнє

У разі, якщо умови не покращуватимуться, металургійна промисловість чекає поступове занепадання. Постійне зростання тарифів державних монополій, особливо вантажного тарифу залізниці, й подальше блокування портів перетворюють галузь на збиткову. Бюджет України ризикує втратити одне з найважливіших джерел доходів на дуже тривалий період.

Навпаки, активні кроки по стабілізації роботи портів, коригування логістичних витрат і переговори з європейськими партнерами щодо квот можуть повернути галузь у прибутковість і допомогти державі зберегти стратегічний промисловий потенціал.