Чому не варто прибирати санкції з Росії заради переговорів: позиція Зеленського

Санкції як інструмент переговорів: ключова позиція України

Актуальне питання 2026 року для України — як правильно використовувати санкційний тиск у дипломатичному процесі. Передчасне скасування обмежень проти агресора може означати втрату одного з найефективніших важелів впливу на опонента. Саме тому принципова позиція стосовно пов'язування зняття санкцій виключно з конкретними результатами переговорів залишається критично важливою для забезпечення справедливого миру.

Чи можна купити лояльність економічними поступками?

Одна з найпоширеніших помилок у міжнародній політиці — вірити, що економічні стимули автоматично схилять опонента до миру. Багато західних аналітиків та експертів погоджуються, що такий підхід часто не спрацьовує, особливо коли йдеться про держави з агресивною геополітичною стратегією.

Причина проста: конфлікт визначається не лише матеріальними інтересами, а й геополітичними амбіціями, ідеологічними переконаннями та прагненням до панування. Залучення санкцій за обіцянки майбутніх розмов — це як дати гроші в борг перед тим, як зрозуміти, чи буде позичальник дотримуватися умов контракту.

Помилка передчасного послаблення тиску

Розраховуючи схилити агресора до компромісу через економічні поступки, західні держави ризикують втратити найважливіший важіль впливу задовго до завершення переговорів. Якщо санкції скасовані, а умови миру не досягнуті, повернути їх буде вкрай складно через:

• втрату єдності між країнами, які їх запроваджували;
• виснаження політичної волі накладати обмеження заново;
• укорінення господарських адаптацій у економіці агресора;
• зниження довіри союзників до послідовності міжнародної спільноти.

Як мають бути пов'язані санкції з результатами миротворчості

Правильна схема використання санкцій у переговорному процесі:

1. Санкції накладаються за конкретні акти агресії — вторгнення, окупація, погроми цивільного населення.
2. Переговори ведуться під постійним тиском цих обмежень — це змушує опонента ставитися до них серйозно.
3. Зняття санкцій пов'язується виключно з перевіреними результатами — виведенням військ, наданням гарантій безпеки, компенсацією збитків.
4. Поетапне лібералізування режиму під залежністю від виконання умов угоди.

Це забезпечує, що сторона, яка розпочала агресію, не отримує винагороду за простий факт сидіння за столом переговорів. Залучення без будь-яких вимірюваних успіхів — це по суті платіння за повернення до переговорного процесу, а не за його результати.

Глобальна реальність: санкції запроваджувалися не для діалогу

Історичний контекст важливий для розуміння цієї позиції. Міжнародна спільнота запроваджувала обмеження через:

• порушення суверенітету іншої держави;
• масові поточні вбивства цивільних;
• окупацію та анексію територій;
• порушення міжнародного права;
• загрозу регіональній та глобальній безпеці.

Жодна з цих причин не пов'язана з тим, готова чи ні держава сідати за переговорний стіл. Санкції накладалися як відповідь на дії, а не як запрошення до діалогу. Тому зв'язувати їх зняття виключно з тим, що переговори почнуться або продовжуватися, — це логічна непослідовність.

Важіль впливу в умовах невизначеності

Чим довше тривають миротворчі переговори, тим більше невизначеності щодо їхніх результатів. На стадії, коли ще не зрозуміло:

• чи буде досягнута угода;
• чи буде вона виконуватися;
• які гарантії безпеки будуть включені;
• як відбуватиметься процес відновлення;

— саме це той момент, коли сторона, яка добивається миру, не повинна втрачати важелі тиску. Скасування санкцій у цій ситуації означає перехід в позицію інформаційної та економічної слабкості. Якщо потім переговори сповзнуть в глухий кут, накладання санкцій заново буде сприйнято як непослідовність та слабкість.

Витрати на повернення контролю над ситуацією

Повернення до режиму санкцій вимагає зусиль, які багаторазово перевищують первинне запровадження обмежень. Потрібна не лише рішучість однієї країни, а й консенсус десятків держав по всьому світі. Досвід показує, що, коли санкції раз знято, повернути їх до попередньої сили вкрай складно — партнери втрачають єдність, опонент адаптується до санкцій, а громадська думка веде до послаблення політичної волі.

Дипломатія як процес, а не як одноразова подія

Розумна дипломатична стратегія розглядає мир як процес, а не як одну акцію. Вона складається з послідовних етапів:

Санкції — це не інструмент покарання, а засіб забезпечення виконання умов угоди. Їх зняття має бути винагородою за конкретні дії, а не авансом на довіру.

Таке розуміння захищає інтереси сторони, яка захищається, та запобігає маніпуляціям. Опонент, розраховуючи на швидке снження обмежень, отримує неправильний сигнал про слабкість та готовність до поступок без звіту про виконану роботу.

Як будувати переговорну позицію правильно

Насправді місцеми дипломатії мають залишатися стійкі та послідовні:

1. Видимі санкції — їхнє існування має бути очевидним для опонента як постійне нагадування про вартість агресії.
2. Чіткі критерії зняття — визначені заздалегідь умови повинні бути публічні та зрозумілі для всіх сторін.
3. Поетапність та верифікація — зняття обмежень має відбуватися послідовно, після незалежної перевірки виконання умов.
4. Повернення до воєнного сценарію — готовність до посилення тиску, якщо сторона порушує досяжені домовленості.

Геополітична реальність 2026 року

У сучасній геополітичній ситуації світові держави мають бути реалістичними щодо можливостей економічних стимулів. Держави з агресивною стратегією часто дотримуються довгострокових геополітичних цілей незалежно від короткострокових економічних втрат. Тому розраховувати, що матеріальні поступки змінять позицію, — наївно.

Натомість, посилення тиску та демонстрація рішучості міжнародної спільноти — ось що справді впливає на поведінку держав, які прагнуть панування. Це поєднання з пропозицією почесного виходу з конфлікту (за умови виконання міжнародних норм) часто виявляється найефективнішим підходом.

Висновок: чому послідовність важлива

Передчасне скасування санкцій — це не добра воля в міжнародних відносинах. Це признання поразки дипломатичної стратегії та втрата інструментів впливу на ключовому етапі переговорів. Будь-яка угода про мир повинна будуватися на принципах справедливості та послідовності, а не на авансах за обіцянки.

Закликаємо до міцної позиції світової спільноти у цьому питанні. Логіка міжнародних відносин проста: санкції залишаються, поки не буде досягнуто конкретних результатів. Все інше — це самообман та відмова від контролю над ситуацією.