Маркування пластику: таблиця і як сортувати вдома

Щоразу, купуючи пляшку мінералки чи контейнер із-під йогурту, ми навряд чи замислюємося над маленьким трикутничком зі стрілками на дні упаковки. А даремно: саме цей символ визначає, чи стане ця пластинка частиною нового товару через кілька місяців, чи пролежить у ґрунті 400 років. За даними ООН, у світі щороку виробляється понад 430 мільйонів тонн пластику, і лише близько 9% коли-небудь потрапляє на переробку. Одна з причин — нерозуміння маркувань.

Ця стаття — детальний путівник для всіх, хто хоче сортувати свідомо, а не навмання. Ви дізнаєтесь, що приховує кожна цифра від 1 до 7, яка упаковка безпечна для харчових продуктів, яку варто здавати на переробку насамперед і як облаштувати зручну систему сортування, не перетворюючи власний дім на склад.

Що таке маркування пластику і звідки воно взялося

Система маркування пластику — Resin Identification Code (RIC) — була розроблена у 1988 році Товариством пластмасової промисловості США (Society of the Plastics Industry). Спочатку вона слугувала суто технічною підказкою для сортувальних ліній на переробних заводах, а не екомаркою для споживачів. Проте символ у вигляді трикутника зі стрілками асоціювався з відомим знаком переробки — і почав сприйматися як «цю упаковку можна переробити». Це одне з найпоширеніших хибних уявлень.

Маркування лише ідентифікує тип смоли, з якої виготовлено вріб. Чи переробляється конкретна упаковка — залежить від інфраструктури вашого міста, наявності покупців на вторинну сировину та стану самої упаковки. Сьогодні стандарт RIC актуалізований організацією ASTM International, а в ЄС діють додаткові нормативи, що вимагають чіткішого розрізнення між «переробним» символом і просто кодом смоли.

Як виглядає символ і де його шукати

Маркування найчастіше розміщують на дні або бічній поверхні упаковки. Це трикутник із трьох стрілок, що утворюють замкнений контур, і цифра всередині від 1 до 7. Іноді поруч або під трикутником стоїть абревіатура матеріалу — наприклад, PET, HDPE, PVC, LDPE, PP, PS або просто OTHER.

Буває, що символ дуже дрібний або вдавлений у пластик без чорнила — тоді його доведеться побачити на дотик або під кутом до світла. На гнучкій плівці (наприклад, пакети для заморожених овочів) маркування може бути відсутнє взагалі — це не порушення, якщо упаковка масою менш ніж 25 г, але норми в різних країнах різняться.

Повна таблиця маркувань пластику 1–7

Нижче — зведена таблиця всіх семи типів із зазначенням матеріалу, типових прикладів упаковки, ступеня переробності та рекомендацій щодо безпеки.

Детальний розбір кожного типу пластику

Тип 1 — PET (поліетилентерефталат)

Найпоширеніший і найбажаніший для переробників пластик. З нього роблять пляшки для газованої води, соків, олії, соусів, а також харчові контейнери. Після переробки PET перетворюється на волокна для одягу (флісові куртки, наповнювачі для подушок), нові пляшки або пакувальну стрічку. Один кілограм PET-лому коштує переробникам орієнтовно стільки, скільки вони готові платити за ходовий матеріал — попит стабільний.

Важливо: PET-пляшку можна використовувати лише один раз. При повторному використанні, особливо після нагрівання або подряпин, матеріал може виділяти ацетальдегід та інші сполуки. Не зберігайте в таких пляшках гарячі рідини й не залишайте їх на сонці.

Тип 2 — HDPE (поліетилен високої щільності)

Твердий, непрозорий або злегка просвічуваний пластик. Флакони для шампунів, гелів для душу, миючих засобів, каністри для автохімії, деякі пакети для покупок — все це HDPE. Він хімічно стійкий, добре переробляється і дає якісну вторинну сировину. З переробленого HDPE виготовляють труби, садові меблі, відра й нові флакони.

Тип 3 — PVC (полівінілхлорид)

Один із найпроблемніших пластиків. При спалюванні або неправильній переробці виділяє діоксини — сильні канцерогени. У побуті зустрічається рідше: пластикові вікна, труби водопостачання, деякі іграшки, медичні трубки. Харчова плівка з PVC (позначена буквою V) — небажаний вибір для загортання жирних або кислих продуктів. Переробники беруть PVC неохоче, і майже виключно у вигляді промислових відходів, а не побутових.

Тип 4 — LDPE (поліетилен низької щільності)

М'який, гнучкий пластик. Це більшість тонких поліетиленових пакетів, харчова плівка для обгортання, видавлювані тюбики. Сам по собі матеріал відносно нешкідливий, але через легкість ваги й тонкість — часто розлітається у довкілля. Деякі супермаркети організовують збір поліетиленових пакетів окремо — скористайтеся цією можливістю, якщо вона є у вашому місті.

Тип 5 — PP (поліпропілен)

Поліпропілен — «робочий кінь» пакувальної галузі. З нього роблять кришки для пляшок, йогуртні відерця, контейнери для харчових продуктів (у тому числі для мікрохвильової печі), соломинки, медичні шприци. PP витримує температуру до 130–140 °C, тому вважається безпечним для нагрівання. Переробляється добре — разом із PET і HDPE формує «золоту трійку» найбажанішої сировини.

Тип 6 — PS (полістирол)

Два різновиди: твердий прозорий полістирол (одноразові стакани, столові прибори, кришки для кави) і спінений — пінопласт (лотки під м'ясо, захисна упаковка техніки). При контакті з гарячою їжею або жирними продуктами PS може виділяти стирен — речовину, що підозрюється у канцерогенності. Переробляється дуже погано: пінопласт через велику об'ємну частку повітря нерентабельно возити на завод. Шукайте спеціалізовані пункти або пресуйте пінопласт самостійно.

Тип 7 — Other (інші полімери)

Сюди потрапляє все, що не вписалося в перші шість категорій: полікарбонат (PC), поліамід (PA), акрил, багатошарові матеріали типу тетрапак, біопластик PLA. Багатошарова упаковка — найскладніша для переробки, бо шари різних матеріалів не можна розокремити в домашніх умовах. Деякі полікарбонатні вироби (особливо старі) містять бісфенол А (BPA) — гормоноподібну речовину. Шукайте позначку «BPA-free» на дитячих пляшечках і багаторазовому посуді.

Яке маркування означає «безпечно для їжі»

Цифра в трикутнику не є прямим підтвердженням харчової безпеки — вона лише ідентифікує тип смоли. Для підтвердження придатності до контакту з їжею виробник зобов'язаний пройти окрему сертифікацію та поставити на упаковці спеціальний знак: зображення келиха й виделки або напис «Food Safe» / «для харчових продуктів».

Як орієнтир: типи 1, 2, 4, 5 вважаються відносно безпечними для харчових продуктів при правильному використанні. Тип 3 (PVC) і тип 6 (PS) небажані для контакту з гарячою або жирною їжею. Тип 7 потребує уважного вивчення — особливо якщо це стара або невідомого виробника продукція.

Який пластик переробляється в Україні: реальний стан справ

Україна має розвинену мережу переробників ПЕТ-тари — це одна з небагатьох переробних галузей, що існувала навіть до активного розвитку екосвідомості. Значно складніша ситуація з іншими типами:

• PET (1): розвинена інфраструктура, пункти прийому є в переважній більшості міст і селищ.
• HDPE (2): приймають більшість переробників — флакони від побутової хімії, каністри.
• PP (5): попит зростає, особливо на кришки від ПЕТ-пляшок — деякі організації збирають їх окремо на благодійні потреби.
• LDPE (4): приймають окремі спеціалізовані пункти й супермаркети.
• PVC (3), PS (6), OTHER (7): практично не переробляються на рівні побутових відходів — майже виключно промислові потоки.

Щоб знайти пункти приймання у вашому місті, скористайтеся сервісом RecycleMap — інтерактивною картою, де волонтери та організації самостійно позначають локації збору різних видів відходів. Також перевіряйте сайти місцевих комунальних служб — після 2022 року в багатьох громадах з'явилися мобільні пункти прийому вторсировини.

Як правильно підготувати пластик до здавання

Переробники не приймають забруднені відходи — через них може зіпсуватися ціла партія сировини. Правильна підготовка складається з кількох простих кроків:

1. Сполосніть упаковку. Достатньо швидко промити холодною водою після використання — не потрібно мити з милом і кип'ятити. Головне — прибрати харчові залишки.
2. Приберіть нехарчові матеріали. Зніміть паперові етикетки (якщо вони знімаються легко), відкрутіть кришки — якщо пункт прийому бере кришки окремо.
3. Сплющіть або здуйте. Пляшки займають менше місця й коштують менше для перевезення, якщо їх сплющити. Закрутіть кришку після здування — пляшка залишиться плаваною.
4. Перевірте маркування. Якщо не впевнені — подивіться на дно: цифра всередині трикутника дасть відповідь.
5. Не змішуйте типи пластику в одному пакеті, якщо пункт прийому вимагає роздільного збору. Уточніть умови заздалегідь.

Як організувати сортування вдома: практична система

Крок 1. Виберіть кількість контейнерів

Мінімальна схема — три контейнери: змішані відходи, пластик/метал/скло, папір. Більш детальна: окремо ПЕТ, окремо тверді кришки й флакони, окремо плівка. Відштовхуйтесь від того, що приймають у вашому місті: немає сенсу збирати шість видів, якщо найближчий пункт приймає тільки два.

Крок 2. Знайдіть місце

Найзручніше — під мийкою або поруч із нею, бо саме там ви полоскатимете тару. Компактні пакети-органайзери, що кріпляться на дверцятах шафки, або складні корзини-сортери вміщають 3–4 секції. Якщо місця мало — один мішок у коморі або на балконі.

Крок 3. Виробіть звичку «три секунди»

Правило просте: перш ніж викинути упаковку, дайте їй три секунди — сполосніть і покладіть у правильний контейнер. Перші два тижні це потребує зусиль, потім стає автоматизмом. Повісьте невелику шпаргалку на холодильнику з переліком «що куди» — поки не запам'ятаєте.

Крок 4. Регулярно вивозьте

Сортований пластик не варто накопичувати місяцями — він захаращує простір і може запахнути, якщо погано промитий. Оптимально — здавати раз на 1–2 тижні. Якщо пункт прийому далеко, домовтеся з сусідами про спільну поїздку або дочекайтесь пересувного пункту.

Порівняння способів позбутися пластику

Типові помилки при сортуванні пластику

• «Трикутник зі стрілками — значить переробляється». Ні. Це лише код смоли. Навіть упаковка з кодом 1 буде відправлена на звалище, якщо вона брудна або якщо в населеному пункті немає відповідного переробника.
• Кидати в сортований контейнер брудну тару. Одна жирна пляшка може забруднити всю партію. Правило просте: якщо лінь мити — кладіть у змішані відходи, не псуйте чисту сировину.
• Змішувати типи пластику в надії, що «самі розберуться». Сортувальні лінії бувають різної якості. Якщо змішати PET із PVC — результат непередбачуваний, а PVC може зіпсувати всю партію.
• Ігнорувати кришки. Кришки часто з іншого типу пластику, ніж пляшка (PP замість PET). Деякі пункти просять знімати кришки, інші — ні. Уточніть умови свого пункту.
• Здавати пластик із вкладеними паперовими серветками або їжею. Це не переробляється і заважає сортуванню.
• Думати, що «чорний пластик не переробляється». Деякі переробники вже можуть працювати з чорним пластиком — уточнюйте в конкретному пункті.
• Плутати біопластик із звичайним. PLA (кукурудзяний крохмаль) позначається кодом 7 або спеціальними знаками, але не переробляється разом зі звичайним пластиком і не розкладається в домашньому компості.

Чого уникати: найнебезпечніші види пластику у вашому домі

Свідоме споживання — це не лише сортування, а й вибір упаковки під час покупки. Ось на що варто звертати увагу:

• Уникайте PVC (3) у харчовому контексті — особливо плівки для загортання сирів і м'яса. Шукайте альтернативи з PE або воскові тканини.
• Не грійте їжу в посуді з PS (6). Одноразові контейнери для мікрохвильовки мають маркування PP (5) — тільки вони витримують нагрівання.
• Перевіряйте дитячі пляшечки й посуд на наявність позначки «BPA-free» — особливо якщо вони старші за 5 років або виготовлені з полікарбонату (7/PC).
• Будьте обережні з пластиком без маркування. Дешеві іграшки, сувеніри, тари невідомого виробника — якщо немає коду смоли, невідомо, що всередині.

Альтернативи пластику: коли краще відмовитись відразу

Найекологічніша упаковка — та, якої не існує. Але якщо вибір є, ось ієрархія рішень:

1. Відмовтеся від одноразового. Багаторазова пляшка для води замість одноразової ПЕТ — щороку мінус кілька сотень пляшок.
2. Вибирайте скло або метал для продуктів, які ви зберігаєте вдома (варення, мед, горіхи).
3. Купуйте більшу упаковку рідше, а не кілька маленьких — менше пластику на одиницю продукту.
4. Обирайте товари в упаковці з кодами 1, 2, 5 — якщо маєте вибір між двома продуктами, схожими за ціною й якістю.
5. Носіть власну торбу, відмовляйтесь від пакетів навіть LDPE — навіть якщо вони «переробляються», інфраструктура для цього обмежена.

Практичні поради для свідомого споживача

• Встановіть застосунок або збережіть закладку на RecycleMap.org.ua — це найповніша інтерактивна карта пунктів прийому в Україні.
• Перевіряйте умови прийому конкретного пункту: деякі не беруть кольоровий PET, інші не приймають флакони від побутової хімії разом із харчовими.
• Складайте сплющені пляшки в окремий мішок і здавайте оптом — це зручніше й займає менше місця.
• Якщо є діти — поясніть їм значення цифр на простих прикладах: «ця пляшка стане новою куркою» або «з цих кришок зроблять лавку в парку».
• Беріть участь у локальних ініціативах: збори кришок для закупівлі інвалідних крісел, збори ПЕТ для благодійних організацій — це подвійна користь.
• Якщо ви живете у приватному будинку — зв'яжіться з місцевою громадою щодо організації роздільного збору: іноді достатньо одного запиту, щоб проблема вирішилася.

Що відбувається з пластиком після здавання

Зібраний пластик проходить кілька етапів: сортування (ручне або автоматизоване, за кольором та типом), пресування у тюки, подрібнення в пластівці (флейки), миття та грануляція — і врешті стає гранулятом, з якого виробники ліплять нові товари.

ПЕТ-флейки перетворюються на поліефірне волокно для одягу або знову на ПЕТ-пляшки. HDPE-гранулят іде на труби, відра, садові меблі. PP — на автозапчастини, контейнери, нові кришки. Цикл переробки пластику не нескінченний — кожного разу полімерні ланцюги трохи коротшають, тому «вічної переробки» не існує, але навіть 1–2 цикли — це роки на звалищі, яких вдалося уникнути.

Часті запитання

Як дізнатися, який пластик переробляється у моєму місті?

Найпростіше — відкрити RecycleMap.org.ua і ввести свій населений пункт: там волонтери позначають пункти прийому з переліком матеріалів, які вони беруть. Також можна зателефонувати до місцевої комунальної служби або перевірити сайт міської ради — після 2022 року багато громад оновили інформацію про роздільний збір.

Чи можна викидати пластик із кодом 7 у контейнер для переробки?

Здебільшого ні — тип 7 включає змішані та багатошарові матеріали, які практично неможливо переробити на стандартному обладнанні. Виняток — якщо конкретний пункт прийому в вашому місті явно вказує, що бере цей тип. Якщо сумніваєтесь — краще покладіть у загальний контейнер, аніж псувати партію чистої сировини.

Чи треба знімати кришки з пляшок перед здаванням?

Залежить від пункту прийому. Деякі просять знімати, бо кришки з PP, а пляшки з PET — різні матеріали з різними температурами плавлення. Інші приймають пляшки разом із кришками і сортують самостійно. Уточнюйте умови свого пункту, а якщо немає можливості — знімайте: так надійніше.

Чи безпечно розігрівати їжу в пластикових контейнерах?

Безпечно лише в контейнерах із маркуванням PP (5) або із спеціальним значком мікрохвильової печі. Контейнери з PS (6), PET (1) і тим більше PVC (3) не призначені для нагрівання — вони можуть деформуватися і виділяти шкідливі речовини. Найкраще переносити їжу в скляний або керамічний посуд перед розігріванням.

Що таке знак «петля Мьобіуса» і чи означає він переробність?

Петля Мьобіуса — три стрілки, що утворюють трикутник без цифри всередині — є загальним символом переробки, але не гарантує, що конкретний продукт переробляється у вашому регіоні. Якщо всередині є цифра від 1 до 7 — це код смоли (RIC). Якщо поруч написано відсоток — це частка вторинної сировини у складі виробу. Жоден із цих символів не є юридичною гарантією переробності.