Вирок мобілізованому: яка доля чекала на військовослужбовця, який двічі тікав

Потреба дотримуватися військової присяги та виконувати службові обов'язки в умовах повномасштабної агресії — один із найважливіших аспектів національної оборони. Однак історія одного нацгвардійця демонструє, як особисті складності та недостатня комунікація з керівництвом можуть призвести до серйозних судових наслідків. Шевченківський районний суд Запоріжжя прийняв вирок проти військовослужбовця, який двічі самовільно залишав військову частину, що став прецедентом у системі виконання військових законів у період воєнного стану.

Хронологія подій: перше та друге самовільне залишення

Перше розслідування характеру порушень виявило такі факти: 2 червня 2024 року солдат без жодних поважних причин залишив розташування підрозділу на території Запорізької області. Тривалість його незаконної відсутності склала понад рік — аж до 1 серпня 2025 року. Впродовж цього часу чоловік не виконував жодних військових обов'язків, перебуваючи в цивільному оточенні.

После спрощеного поновлення у стройях та зарахування до військової частини Нацгвардії (в/ч 3033), ситуація повторилась. Тієї ж дати — 1 серпня 2025 року — він знову самовільно залишив розташування роти у Шевченківському районі Запоріжжя. Друге порушення тривало до 19 серпня 2025 року, коли спеціальна пошукова група розшукала та силою повернула військовослужбовця до частини.

Версія обвинуваченого: причини та пояснення

У залі суду чоловік визнав вину лише частково й надав власні пояснення щодо мотивів своїх дій. Він стверджував, що:

  • Розпочав службу у 2022 році з активною позицією захисника держави
  • У 2024 році виникли конфліктні ситуації з медичним персоналом та керівництвом частини
  • Саме через ці напруження ухвалив рішення про перший уход у статус особи, яка не виконує обов'язки (СЗЧ)
  • Перебував удома та працював неофіційно будівельником для забезпечення себе
  • Сам ініціював поновлення служби у серпні 2025 року
  • Під час другого випадку не встиг вирішити питання на цивільній роботі перед повторним зарахуванням до штату

Обвинувачений наголошував, що усно попереджав командирів про необхідність вирішення побутових справ, однак не подавав офіційних рапортів. Він розкаявся та просив суд не карати його, мотивуючи це складністю адаптації та особистими обставинами.

Позиція командирів: свідчення у суді

На судовому засіданні командири та заступники керівника роти надали свої показання. Вони підтвердили, що:

  1. Неодноразово проводили бесіди з військовослужбовцем
  2. Роз'яснювали йому кримінальні наслідки повторного самовільного залишення служби
  3. Умовляли його подавати офіційні рапорти, якщо виникають поважні причини для відсутності
  4. Не отримали жодних письмових заяв або документів про обґрунтовані причини
  5. Чоловік всіма попередніми спробами пояснював усе «невирішеними побутовими справами» без офіційного оформлення
Наявність офіційної документації (рапортів, заяв) про поважні причини є вирішальним фактором у судовому розгляді справ про самовільне залишення служби під час воєнного стану.

Процес досудового розслідування та запобіжні заходи

Під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З жовтня по грудень 2025 року він перебував у Запорізькому слідчому ізоляторі, після чого вийшов під заставу у розмірі 60 500 гривень.

Цей період попереднього ув'язнення сьогодні враховується судом у загальний строк відбування покарання, що є стандартною практикою у кримінальному судочинстві України.

Кримінально-правова кваліфікація порушення

Суд визнав обвинуваченого винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Цей закон передбачає санкції за самовільне залишення військової частини або місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Кваліфікація «частина 5» є найсуворішою серед санкцій за цей вид порушення, оскільки враховує воєнну ситуацію в державі та особливе значення військової дисципліни в період збройного конфлікту.

Обставини, які впливали на міру покарання

Ухвалюючи рішення, суд ретельно проаналізував усі складники справи та врахував такі ключові обставини:

  • Високий рівень суспільної небезпечності — вчинення злочину у період воєнного стану, коли кожен військовослужбовець критично важливий для оборони держави
  • Повторний характер — факт того, що це не перший випадок, а систематичне порушення військової дисципліни
  • Відсутність офіційних підстав для пом'якшення — суд не знайшов обставин, передбачених статтею 69 КК, що могли б пом'якшити покарання
  • Неможливість призначити умовне засудження — статтею 75 КК передбачено, що звільнення з випробуванням неможливе в таких випадках через серйозність злочину
  • Недостатня раскаяність — чоловік частково визнав вину та продовжував посилатися на побутові причини замість офіційних поважних обставин

Ухвалене судом рішення та його наслідки

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя ухвалив таке рішення:

  1. Призначити покарання у вигляді 5 років і 1 місяця позбавлення волі
  2. Зарахувати у строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення під вартою в СІЗО (період із 24 жовтня по 17 грудня 2025 року) з розрахунку день за день
  3. Забезпечити документування інформації у реєстрах судових рішень для наступних правових процедур

Розраховуючи фактичний строк, слід врахувати, що 55 днів попереднього ув'язнення буде віднято з загального строку. Це означає, що чоловік відбуватиме залишок термину у місцях позбавлення волі.

Право на апеляцію та подальші процедури

Вирок не є остаточним і може бути оскаржений сторонами. Запорізький апеляційний суд приймає апеляційні скарги протягом 30 днів з дня проголошення вироку. Подання апеляції потребує дотримання встановлених процедур та надання обґрунтованих доводів щодо незаконності чи необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.

Обвинувачений має право залучити адвоката для подання апеляції та свідомої участі у апеляційному процесі. Апеляційний суд перевірить матеріали справи, законність застосування норм кримінального права та обґрунтованість призначеного покарання.

Висновки та урок для інших військовослужбовців

Справа демонструє, що самовільне залишення військової служби у період воєнного стану є серйозним злочином з відповідними санкціями. Однак вона також підкреслює важливість правильного оформлення документів та офіційного повідомлення командирам про поважні причини.

Усна інформація керівництву без офіційного рапорту не визнається судом як поважна причина для відсутності чи пом'якшення вини.

Військовослужбовцям, які стикаються з особистими або побутовими складностями, варто дотримуватися таких рекомендацій:

  • Письмово подавати рапорти про поважні причини до офіційного керівництва
  • Зберігати копії всіх документів та відповідей на рапорти
  • Консультуватися з військовими юристами перед прийняттям рішень про відсутність
  • Розуміти, що воєнний стан передбачає суворіші вимоги до дисципліни й відповідальності
  • Уникати повторних порушень, оскільки вони значно погіршують судові наслідки

Випадок militar служби у Запоріжжі стане важливим прецедентом у розумінні того, як українські суди підходять до справ про самовільне залишення військової частини. Цей вирок відображає жорстку необхідність дотримання військової дисципліни в період воєнного стану, коли кожна особа має нести свою частину відповідальності за національну безпеку.

Часті запитання

Яка максимальна санкція за самовільне залишення військової частини під час воєнного стану?

Згідно з частиною 5 статті 407 КК України, максимальна санкція становить 5-15 років позбавлення волі. Мірність покарання залежить від тривалості самовільної відсутності, наявності попередніх порушень та інших обставин справи. У судовій практиці призначаються терміни від 5 років і більше за повторні й тривалі порушення.

Чи враховується час попереднього ув'язнення у строк відбування покарання?

Так, час попереднього ув'язнення (СІЗО) враховується у загальний строк позбавлення волі з розрахунку день за день. У наведеному вироку 55 днів тримання під вартою були зраховані в строк, що скоротило фактичний період відбування у місцях позбавлення волі.

Які офіційні причини визнаються судом як поважні для відсутності військовослужбовця?

Судом визнаються поважні причини, які задокументовані офіційно через написання рапорту: серйозна хвороба, смерть близького родича, стихійне лихо, необхідність медичного лікування, а також причини, визнані командиром або військовою адміністрацією як объективно неминучі. Усна інформація без офіційного рапорту судом не приймається.

Чи можна оскаржити вирок суду у справі про самовільне залишення служби?

Так, вирок може бути оскаржений до апеляційного суду в триденний період з дня його проголошення. Сторона подає апеляційну скаргу, обґрунтовуючи незаконність чи необґрунтованість рішення. Апеляційний суд перевірить матеріали справи та може залишити вирок без змін, змінити його або скасувати й призначити новий розгляд.

Як військовослужбовець може захистити свої права у разі виникнення об'єктивних причин для відсутності?

Військовослужбовець повинен: 1) відразу письмово повідомити командирам про причину через офіційний рапорт; 2) зберігати докази (медичні довідки, свідоцтва смерті, офіційні документи); 3) проінформувати командира про плани повернення; 4) залучити військового юриста для консультацій; 5) забезпечити копіювання всіх документів для подальшого судового захисту.

Чим повторне самовільне залишення служби відрізняється від першого з точки зору судового покарання?

Повторне самовільне залишення служби суттєво погіршує судові наслідки. Суд розглядає це як свідоцтво злої волі й недостатньої раскаяння. Якщо перший випадок міг би закінчитися умовним засудженням або меншим терміном, то другий випадок призводить до обов'язкового реального позбавлення волі без можливості умовного засудження (стаття 75 КК). Таким чином, наслідки є набагато суворішими.