Як Росія накопичує ракети для масованих атак на Україну: аналіз ISW

Зміна пріоритетів у російському оборонно-промисловому комплексі

Російська оборонна промисловість кардинально переорієнтувала свої виробничі потужності, зробивши ставку на системи озброєння, які демонструють вищу ефективність проти сучасних засобів протиповітряної оборони. Починая з квітня 2026 року спостерігається виразна тенденція до нарощування випуску балістичних та крилатих ракет, що становлять основу атакуючого арсеналу. Головна мета такої переорієнтації — експлуатація виявлених вразливостей в системі українського ПВО, зокрема недостатність перехоплювачів для комплексів Patriot.

Інтенсивність запусків балістичних ракет по території України демонструє експоненціальне зростання. За період з квітня по липень 2026 року щомісячні обсяги збільшилися у понад три рази порівняно з попередніми місяцями. Така тенденція вказує на систематичний перехід оборонної промисловості на новий режим роботи, спрямований на максимізацію випуску дальнобійного озброєння.

Рекордні темпи виробництва і перевищення планів

Російський ВПК функціонує з надзвичайно високою продуктивністю. Аналітичні дані свідчать про те, що щомісячне виробництво ключових типів ракет перевищує затверджені плани на 10–20%. Це вказує на мобілізацію додаткових ресурсів і запровадження нових технологічних рішень для прискорення випускних циклів.

На початок серпня 2026 року Росія вже повністю виконала річний план з виробництва протикорабельних ракет «Циркон» та «Онікс». Це демонструє невиправдану концентрацію ресурсів на окремих типах озброєння.

Для досягнення таких темпів окупанти внесли значні коригування в пріоритизацію виробничих напрямків. Вони призупинили виробництво менш точних авіаційних балістичних ракет «Кинджал» та крилатих ракет Х-32, перенаправивши капітальні вложення на системи з вищою ефективністю.

Адаптація існуючих систем під нові боєприпаси

Російська сторона демонструє підприємливість у модернізації наявних платформ. Пускові установки С-400 були адаптовані для застосування спеціально розроблених ракет РМ-48У, які рухаються за балістичною траєкторією і призначені для поразки наземних цілей. Це рішення дозволяє розширити функціональність вже виробленого озброєння без необхідності розробки цілком нових систем запуску.

Така стратегія модернізації є характерною для авторитарних військових режимів, які прагнуть максимізувати економічну ефективність свого оборонного сектора в умовах тривалого конфлікту.

Тактика використання свіжих ракет з конвеєра

Істотна особливість поточної російської стратегії полягає у способі використання виробленого озброєння. Замість витрачання накопичених запасів, Росія переважно застосовує ракети прямо з виробничого конвеєра, залишаючи стратегічні резерви недоторканними.

• Такий підхід дозволяє постійно збільшувати загальний арсенал;
• Нові системи мають меншу ймовірність відмови та вищу точність;
• Накопичені запаси можуть бути використані для масованих комбінованих ударів;
• Це створює ефект постійної загрози для української оборони.

Розрахунок на масовані одночасні залпи

Російське командування активно працює над збільшенням можливостей одночасного запуску. На поточний момент противник спроможен здійснити координований залп із 77 ракет різних типів. Проте цей показник не є стабільним.

Ворог ведеться розроботки, спрямовані на суттєве розширення цієї спроможності. Прогнозована найближча цільова цифра — до 200 ракет у єдиному комбінованому ударному пакеті. Такої кількості достатньо для переповнення здатностей найсучаснішої протиповітряної оборони, включаючи системи Patriot та Iris-T.

Навіть при ефективності ППО на рівні 70-80% збиття, кілька десятків ракет прорватимуться до цілей, нанісши катастрофічні збитки критичній інфраструктурі та військовим об'єктам.

Проблема із «Калібрами» та перебазування флоту

Одним із цікавих аспектів розвиткуситуації є змінення ролі морських крилатих ракет «Калібр» у російській стратегії. Ці ракети практично випали з повсякденного арсеналу атак, хоча раніше застосовувалися масово.

Причинами цієї зміни є:

1. Висока ефективність українського ПВО — збивається майже 100% таких ракет;
2. Втрати Чорноморського флоту — регулярні удари призводять до знищення носіїв «Калібрів»;
3. Стратегічна перепріоритизація — більш складні балістичні ракети мають вищу цінність.

Окупанти змушені накопичувати залишки «Калібрів» та перебазовувати їх на альтернативні флотські угруповання, розташовані за межами Чорного моря. Це сповільнює темпи їхнього застосування, але не виключає можливості раптових масованих атак у потенційно критичних моментах конфлікту.

Прогноз щодо тривалості інтенсифікації атак

Аналіз становища російської оборонної промисловості вказує на те, що інтенсивність атак не зменшуватиметься у найближчому майбутньому. Російське командування виконує затвердженої план з виробництва ракет, а накопичені запаси регулярно поновлюються новими партіями озброєння.

Короткотривалих пауз у масованих обстрілах можна очікувати лише у разі невідкладних переговорів або кардинальної зміни ситуації на фронті.

Тривалість поточної фази конфлікту буде визначатися здатністю України стримувати атаки і одночасно розбудовувати власні системи оборони та ракетного озброєння.

Що робити для посилення оборони

У світлі такої загрози важливо розуміти, які кроки сприяють ефективній протидії:

• Розширення арсеналу ППО — залучення додаткових систем Patriot, IRIS-T та Avenger;
• Розвиток розвідувальних можливостей — своєчасне попередження про підготовку масованих ударів;
• Дисперсія цілей — розташування критичної інфраструктури в глибині території;
• Розробка вітчизняного озброєння — випуск українських систем ПВО та балістичних ракет;
• Міжнародне партнерство — залучення союзників до спільної протидії загрозі.

Висновок: розуміння загрози як основа готовності

Російська оборонна промисловість демонструє надзвичайну активність у розгортанні нових можливостей атаки. Зміна пріоритетів на користь балістичних і крилатих ракет, поєднана з розрахунком на масовані одночасні залпи, указує на довгостроковий стратегічний план.

Крім того, накопичення арсеналів при одночасному збереженні темпів виробництва свідчить про підготовку до потенціально рішучих операцій у критичні моменти конфлікту. Розуміння цих закономірностей дозволяє краще прогнозувати розвиток ситуації та своєчасно вживати необхідних контрзаходів для забезпечення безпеки українського населення і критичної інфраструктури.